Нічні пастухи буття. Страница 8
1979–2000
***
Батькові
Над нашою хатиною малою
Господнє Літо хутко перейшло,
І Міста, про яке писав Павло,
Не видно за осінньою імлою.
І ми перемовляємся з тобою
Двома-трьома словами — про тепло,
Про те, що літа наче й не було,
Так само, як життя; й не спим обоє,
Чекаючи пробудження від сну,
В якому повно смерті й туману,
Безсоння — і безсмертя — і любові…
Цей сон тече і тчеться з людських слів,
Та, вірячи апостолу Павлові,
В густій імлі щезають журавлі.
***
Мамі
Ця несподівана довго очікувана
тиша свідомості
тиша Пречистої Діви Марії світанку
Матері Божої Сніжної
Матері Божої Матіївської —
і гарних думок про незнищенність
м и н у щ о с т і
тиша лілей на Орловому озері
коли я відмовляюся
від холодного вина
аж до повернення в Царство
цієї тиші дитинства
омофору з ледь прив'ялими пахощами
і білосніжністю
маминого робочого халата
цієї тиші і чистоти
не було ніколи
тому що вона
є
вічно
Нічні пастухи буття
Угорі весняна лампа
і зелене полум'я в небесах
зорана земля і бездомна
вечір буйний у бутті
стихне
сам
і загасне полум'я
скло зелене трісне
і вечірні коні
стануть зовсім темні
як весна
або
Одкровення
Перейти на страницу:
Изменить размер шрифта: