Маруся. Страница 63

— А оце ви бачили? Ми взяли її, взяли, Київ був наш!

Станімір нервово смикав себе за правого вуса, і не знати було, чи він сміється, чи плаче…

2009—2014 рр.

Автор висловлює найщирішу подяку отаманській внучці Лізі Соколовській (яка, крім усього, відкрила йому родинну таємницю), Петрові Лісовому, Романові Ковалю, Костянтинові Завальнюку, Романові Сколоздрі, Володимиру Мироненкові, чиї історичні студії прислужилися у написанні цієї книжки.